Так вот, в Одессе снова было тепло и солнечно, ну и пусть мы вчера попали под ливень - он был совсем не страшный и вообще вчера это уже почти неправда, зато сегодня нам выпал еще один прекрасный день.
Где же у них этот памятник Апельсину? пора бы ему уже найтись :-)
Где же у них этот памятник Апельсину? пора бы ему уже найтись :-)
В Одессе ветрено и моросит мелкий дождик. Небо серое. А море голубое-голубое. Зато вчера мы загорали на летней площадке приморской кафешки и прыгали с волнами наперегонки.
Гуляем.
Гуляем.
Пролог
Ви знаєте, я звикла сама створювати собі проблеми і потім їх вирішувати, тому мій лист-прохання ніколи не був відправлений – я сама створила собі мрію і сама втілила її у життя (щоправда, не без сторонньої допомоги, тож велика подяка, по-перше, моїй близькій подрузі, без якої, підозрюю, мрія ще довго лишалась би невтіленою, по-друге, моїм батькам, що відпустили мене з дому на цілих три дні, взявши на себе турботу про мою дитину, а крім того – всім хто тим чи іншим чином долучився до матеріалізації моїх мрій). Я до останнього не вірила, що нам це вдасться, і лише коли побачила у вікно поїзда як київські будівлі змінились на звичайний лісостеповий дорожній пейзаж – відлягло. Це справді сталося.
Отже, під палітуркою на вас чекає потік вражень і відчуттів, що й досі мене переповнюють, і я запрошую вас розділити їх зі мною.
( поїхали! )
